 |
Інвалідність та особливості термінології
Досить часто можна почути від чиновників, мед працівників, вчителів, журналістів використання метафор, пов'язаних з феноменом інвалідності у нерелевантних контекстах інтелектуальної і моральної неповноцінності , наприклад: «Освіта не повинна робити з дітей духовних та інтелектуальних інвалідів». У висловлюваннях інвалідність може виступати і як метафора маргінальності.
Наприклад, порівняння забутої всіма і напівзруйнованої будівлі санаторію з жебраком-інвалідом, від якого всі відмахуються. Зустрічається вираз «душевна сліпота» як символічне позначення байдужості до чужих проблем. Символ неповноцінності в «інвалідності» бачать наприклад, коли хочуть позначити аморальність людини в висловлюванні: « інвалідність душі». Порівняння якого-небудь процесу або явища з психічними розладами також використовується в повідомленнях чиновників, для того, щоб продемонструвати негативний аспект обговорюваної теми. Наприклад, подвійні стандарти або оцінені як неадекватні дії порівнюються з шизофренією ( активісти- «шизофреніки»).
Також асоціація якого-небудь явища або людини з інвалідністю або психічним захворюванням, ментальною інвалідністю використовується для того, щоб підкреслити існування «інакшості» – іншої манери поведінки, негативного або позитивного відхилення від стереотипів. Наприклад, таке порівняння: творча людина є ніби інвалідом для решти суспільства. Все вищезазначене демонструє культурально незріле, засноване на соціальних стереотипах, ставлення до інвалідності. Більш того, вживання терміна «інвалід» замість «людина з інвалідністю» дозволяє не бачити людини і звести його сприйняття виключно до діагнозу. Далі таке своє ставлення до людей з інвалідністю проектують на явища або дії, які вразили.
Пропонуємо додатково читати:
08.10.2016
Психолог, психотерапевт
Рожко.С.В.
