Інвалідність і стигматизація

Стигматизація (від грец. ярлик, тавро) - це процес виділення або «таврування» індивідів, навішування соціяльних ярликів у вигляді визначень «злочинний», «невиправний» і т. п. на підставі деяких зовні позначених, символічно виражених ознак. Результатом стигматизації зазвичай стає маркування, виділення людини і протиставлення його іншим членам спільності. Людина може випадати з формальної або неформальної організаційної структури і поповнювати ряди маргіналів. Якщо стигма приймається індивідом, вона стає чинником, що впливає на програмування і самопрограмування поведінки індивіда.

Вважається, що поняття стигми ввів І.Гоффман і виділив такі типи:

Перший тип – людина з виявленою стигмою, передбачає, що його відмінність вже відома і легко доводиться.

Другий – людина з латентною стигмою, передбачає, що його недолік нікому не відомий.

Виявлені та латентні стигми можуть приймати форму фізичних дефектів, наприклад, коли людина втрачає якусь частину тіла, а також життєві обставини можуть впливати на особистість, наприклад, коли людина відбула термін у в'язниці, або мала душевну хворобу, або якщо вона є членом етнічної або расової групи, яка часто розглядається іншими негативно. З точки зору Гоффмана, люди з виявленими недоліками неминуче зустрічаються з труднощами у взаємодії з оточуючими їх людьми. Маючи видиму всім стигму, людина заздалегідь готується до негативних реакцій інших членів соціуму. Одночасно з цим люди з латентними стигмами намагаються приховати властиві їм недоліки, вибудовуючи взаємодію так, щоб інші нічого не дізналися.

Сьогодні ж ми бачимо, що причиною стигматизації стають закономірності соціального і культурного характеру, оформлені у вигляді соціальних стереотипів і установок. А стигма - це, насамперед, соціальний атрибут людини (групи), формується зовнішнім соціяльним середовищем, у якому все відбувається.

Яскраво виражені фізичні відхилення, обмеження здоров'я та відповідний соціальний статус створюють передумови для певних соціальних стереотипів оточуючого їх суспільства про їхню «неповноцінність» і «меншовартість» в силу не бажання бачити за фізичною «обгорткою» самої людини.

Формування таких стереотипів безпосередньо пов'язане з обмеженнями в інформаційному полі і відсутністю освіти суспільства з питань інвалідності.

Негативні наслідки стигматизації, дискримінації та соціальної ізоляції, відчуження позначаються як на самому стигматизуємому, так і на суспільстві в цілому, безпосередньо заважаючи становленню толерантної свідомості по відношенню до осіб з обмеженими можливостями, заважаючи здійсненню їх соціального життя і самореалізації.

Проблема стигматизації тісно пов'язана з проблемами толерантності.

Пропонуємо додатково читати:

• Інвалідність і моделі соціяльних перешкод
• Інвалідність і толерантність
• Інвалідність та особливості термінології

11.09.2016
Психолог, психотерапевт
Рожко.С.В.