Інвалідність і толерантність

Термін «толерантність» в перекладі з латині (tolerantia) означає терпіння. Це поняття прийшло з медицини, де воно позначало або нездатність синтезувати антитіла у відповідь на введення певного антигену (імунологічна толерантність), або зниження реакції на повторне введення речовини, звикання організму (толерантність до психоактивних речовин).

Найчастіше термін «толерантність» використовується в контексті регулювання міжнаціональних, етнічних чи міжрелігійних відносин. Але якщо розглядати інвалідність у соціальному аспекті як порушення здорової соціальної комунікації, то цілком вірно, що існує перекіс у відношенні до інвалідів як категорії населення, і також існує інтолерантне відношення, виражене в дискримінаційних соціальних стереотипах.

Нагальне питання по інвалідності в широкому сенсі є проблемою суспільства, яке за допомогою своїх інститутів не впливає на світоглядні позиції людей.

Важливим є не тільки законодавче гарантування прав інвалідів, але і формування недискримінаційній, толерантної середовища, що буде сприяти реалізації цих прав і давати можливість кожній людині реалізувати свій потенціал.

Соціальні рухи людей з інвалідністю в країнах Європи значно активізувалися в кінці ХХ століття. Їх основна мета-боротися зі сформованим образом «інваліда» в ЗМІ, мистецтві та культурному просторі. Активісти прагнули зруйнувати негативні стереотипи про людей з обмеженими можливостями здоров'я. Рухи хотіли так само створити поле можливостей для соціальної активності людей з інвалідністю, не бажали миритися з оцінкою неповноцінності по відношенню до них.

На сьогодні підвищити рівень толерантності в цьому питанні можна шляхом одночасного вирішення питань фізичної і психологічної відкритості людей з інвалідністю в соціумі.

Пропонуємо додатково читати:

• Інвалідність і моделі соціяльних перешкод
• Інвалідність і стигматизація
• Інвалідність та особливості термінології

11.09.2016
Психолог, психотерапевт
Рожко.С.В.